|
Державний архів Миколаївської області |
 |
 |
Архіви – багатовікова пам'ять людства. Документи, що зберігаються в них, важлива частина національного багатства кожної країни.
Створений у 1921 році як губернська архівна секція, державний архів неодноразово змінював свою назву.
З 1923 року іменувався Миколаївським міським архівом, з 1925 року - Миколаївським окружним архівним управлінням, з 1930 року – Миколаївським місцевим архівним управлінням. У 1932 році місцеве архівне управління реорганізоване в Миколаївський державний історичний архів, який став науково-дослідною архівною установою і розгорнув велику роботу по упорядкуванню, комплектуванню та широкому використанню архівних документів. У 1938 році (після утворення Миколаївської області) Миколаївський державний історичний архів перейменовано в Миколаївський обласний історичний архів, у 1941 році – в державний архів Миколаївської області.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в держархіві було сконцентровано понад 300 тисяч одиниць зберігання.
Фашистські окупанти завдали держархіву великих збитків: значна кількість цінних документів була вивезена до Німеччини, частина знищена. Всього за роки окупації області держархів втратив понад 100 тисяч одиниць зберігання. Були майже повністю знищені документи за 1931-1941 роки, які зберігались в архівах установ, підприємств, в райміськархівах.
У 1958 році державний архів Миколаївської області перейменований в Миколаївський обласний державний архів, а у 1980 році - знову в державний архів Миколаївської області.
З 1925 по 1970 рік державний архів знаходився в центрі Миколаєва на вул. Шевченка, 64а. В ньому було зосереджено 297250 одиниць зберігання документів за період до 1917 року і довоєнний період. Через відсутність вільної площі документами повоєнного періоду архів не комплектувався.
У 1970 році держархів перебазувався в новозбудоване сучасне приміщення, яке знаходилось в новому мікрорайоні міста на вул. Театральній (нині Васляєва), 43 і було обладнане системою кондиціювання повітря, автоматичною охоронно-пожежною сигналізацією. Була створена лабораторія з мікрофільмування і реставрації документів. Таким чином, були створені всі умови для комплектування архіву документами та забезпечення гарантованого зберігання їх.
У 1971 році архів приступив до планомірної концентрації документів відомчих, а також державних районних і міських архівів, Тільки протягом 1971-1975 рр. до архіву надійшло 211745 справ, 4478 од. зб. фотодокументів, 59од.зб. кінодокументів.
У вересні 1991 року на баланс держархіву області був переданий архів ліквідованого Миколаївського обкому КПУ. До архіву надійшло 300 тисяч справ фондів громадських об'єднань.
З 1992 року архів комплектується документами управління КДБ УРСР по Миколаївській області. Вже передано до архіву 27472 фільтраційні справи на колишніх "остарбайтерів" та 6700 припинених позасудових кримінальних справ.
На жаль, не всі цінні документи збереглися до нашого часу. Крім величезних збитків, заподіяних архіву німецько-фашистськими загарбниками, значна частина документів була втрачена в роки іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни. Австро-німецькими окупантами у 1918 році спалена велика кількість надзвичайно цінних документів канцелярії Миколаївського градоначальника, жандармських та інших установ.
Ряд фондів установ Морського відомства, що дислокувались в Миколаєві впродовж всього XIX століття, у 1921-1923, 1933-1934 рр. за розпорядженням центральних архівних органів були передані Центральному державному архіву Військово-Морського Флоту СРСР. До цього часу в Російському державному архіві Військово-Морського Флоту в С.-Петербурзі зберігаються фонди управління Головного командира Чорноморського флоту і портів, Миколаївського військово-морського порту, Миколаївського госпіталю та багатьох інших установ.
Ці втрати і вилучення надзвичайно цінних фондів значно звузили науково-історичну базу держархіву.
На сьогодні в архівосховищах, площа яких складає 4194,5 кв.м., зберігається 6350 фондів обсягом 1085690 справ, 26750 од.зб. кінофотофоновідеодокументів. Всі документи держархіву впорядковані, описані і обліковані.
В архіві функціонують відділи: організації і координації архівної справи; зберігання, обліку та довідкового апарату; інформації та використання документів; формування НАФ і діловодства; забезпечення фізичної збереженості документів. В архіві працює 38 фахівців і 17 осіб обслуговуючого персоналу.
Сьогодні працівники архіву здійснюють організаційно-методичне керівництво 19 архівними відділами райдержадміністраціи і 4 міськими архівами, архівними підрозділами і діловодними службами 255 установ, організацій і підприємств; визначають склад Національного архівного фонду (включення до його складу або виключення з нього документів); проводять прийом документів на державне зберігання; забезпечують збереженість документів шляхом створення страхового фонду особливо цінних документів на комп'ютерних носіях (магніто-оптичних дисках), автоматизацію інформаційних процесів, ремонт, реставрацію та оправу документів, науково-технічну обробку документів за заявками установ і організацій – джерел комплектування НАФ.
Документи, що зберігаються в держархіві області, широко використовуються в наукових і практичних цілях. Працівники відділу інформації і використання документів застосовують різноманітні форми і методи, щоб ознайомити широкі кола громадськості міста і області зі складом і змістом документів: ініціативне інформування, виставки документів, лекції, екскурсії, виконують тематичні, генеалогічні запити та запити соціально-правового характеру, проводять науково-практичні конференції, зустрічі "за круглим столом", радіо- і телепередачі тощо.
Кращий метод донесення документів до якнайширших кіл громадськості – їх публікація. За 1957-2000 роки держархівом підготовлено і видано 9 збірників документів, розрахованих на істориків, краєзнавців, викладачів та студентів вузів.
Важливою ділянкою роботи по використанню документів є робота читального залу. Число дослідників з року в рік зростає. Серед дослідників документів – місцеві історики, економісти, краєзнавці, письменники, викладачі вузів, студенти. В останні роки в читальному залі архіву працювали науковці з країн СНД, Німеччини, Канади, Ізраїлю, Австралії. За матеріалами архіву написано немало монографій, дисертацій, художніх творів тощо. Але в держархіві є ще багато не вивчених документів, які чекають своїх дослідників.
Велику увагу державний архів приділяє роботі по виконанню запитів установ і громадян. Щороку виконується в середньому 5000 тематичних запитів та запитів соціально-правового характеру.
Щоб орієнтуватись у величезній кількості інформації і найбільш раціонально використовувати її в наукових і практичних цілях, архівом створена система науково-довідкового апарату (описи, система каталогів: систематичний, географічний, іменний, кінофотофонодокументів, тематичні картотеки, огляди фондів, покажчики). Склад і зміст документів відображено в путівнику "Державний архів Миколаївської області". З придбанням у 1995 році комп'ютерної техніки архів працює над створенням автоматизованих БД і впровадженням в архівну справу механізованого пошуку інформації. Створено декілька БД, основна з яких "Науково-довідковий апарат державного архіву Миколаївської області". Проводяться роботи по комп'ютерній верстці та виданню збірок документів, брошур, буклетів.
Працівники відділу формування Національного архівного фонду і діловодства постійно контролюють роботу архівних підрозділів та діловодні служби установ, організацій і підприємств різних форм власності – джерел комплектування НАФ. Вони здійснюють перевірки стану діловодства і повноту складу документів, дають практичні поради щодо створення необхідних умов для зберігання документів у відомчих архівах, організовують семінари, про водять наради.
Науково-технічне упорядкування документів установ, організацій і підприємств здійснюють працівники державного архіву на договірних засадах.
Найбільш ранніми документами державного архіву Миколаївської області є документи, датовані 1787-1789 рр., тобто періоду заснування і будівництва м. Миколаєва.
Збереглися унікальні фонди Канцелярії будування міста Миколаєва (1787-1798 рр.) і Управління чорноморських адміралтейських поселень (1800-1862 рр.), в яких дослідник знайде цінні відомості про будівництво верфі при злитті рік Інгул і Південний Буг, м. Миколаєва, фортеці Севастополь, побудову та бойове оснащення кораблів для Чорноморського флоту; заснування адміралтейських поселень, їх економічний стан, розміщення в них військових частин, повинності адміралтейських поселян. Великий інтерес являє собою листування одного з засновників Миколаєва М.Л.Фалєєва з видатним російським флотоводцем адміралом Ф.Ф.Ушаковим.
Основним джерелом з історії Миколаєва є документи фондів канцелярій Миколаївського і Севастопольського військового губернатора (1805-1900 р.р.) та Миколаївського градоначальника (1900-1919 рр.). Документи цих фондів найбільш повно характеризують розвиток Миколаєва у ХІХ-початку XX ст.ст: заселення краю, національний склад населення, економічний стан міста, розвиток капіталістичних відносин, проникнення іноземного капіталу в промисловість міста. Вони мають цінні відомості про будівництво морського порту, залізничної колії Знам'янка - Миколаїв, заснування великих суднобудівних заводів "Наваль" та Чорноморського, заводу сільськогосподарських машин братів Донських та ін.
У фонді канцелярії Миколаївського і Севастопольського військового губернатора є документи, що висвітлюють події Кримської війни (1853-1856 рр.), участь в ній жителів Миколаєва, героїчну оборону Севастополя, діяльність видатних російських флотоводців М.П.Лазарєва і Г.І.Бутакова.
Документи фондів суднобудівних заводів "Наваль" і "Руссуд" знайомлять дослідників з історією будівництва військових кораблів для Чорноморського флоту, в тому числі і легендарного броненосця "Потьомкін", з розвитком комерційного суднобудування в дореволюційному Миколаєві.
Багатоаспектна інформація міститься в фондах органів місцевого самоврядування – магістратів, міських дум та міських управ, посадських дум, міщанських управ. В них є відомості про благоустрій міст, їх санітарний стан, відкриття промислових підприємств, торгових закладів, будівництво церков, тюрем, пристаней, мостів; зарахування і виключення жителів міст із різних станів, проведення рекрутських наборів, стягнення мита, податків, штрафів; є відомості про стан міських фінансів, кількість і стан навчальних закладів і лікарень; економічне і правове становище ремісників і міської бідноти.
Цінні відомості про стан та розвиток освіти, культури, охорони здоров'я зосереджені у фондах Миколаївського учительського інституту, Новобузької учительської семінарії, гімназій, народних училищ, шкіл грамотності, Миколаївської громадської бібліотеки, міської лікарні.
Немало цінних відомостей можна почерпнути з документів фондів поліцейських, судових, тюремних установ – Миколаївської міської поліції, приставів частин поліції м. Миколаєва, волосних судів, Миколаївської тимчасової тюремної інспекції та каторжної тюрми.
Серед розсекречених документів періоду до 1917 року заслуговують на увагу документи фонду Українського товариства "Просвіта" в Миколаєві за 1917-1924 рр. Діяльність товариства висвітлена у протоколах зборів його членів, звітах про роботу правління товариства, в листуванні про постановку спектаклів, читання лекцій, організацію літературно-музичних вечорів.
Основну частину документів архіву (понад 70 %) становлять документи періоду після 1917 року, які відклались у фондах місцевих органів державної влади і державного управління, військово-адміністративних установ, комітетів незаможних селян, промислових підприємств, установ і організацій сільського господарства, торгівлі, транспорту і зв'язку, будівництва, фінансових і кооперативних організацій, установ освіти, охорони здоров'я, профсоюзних, партійних, комсомольських організацій.
Документи цих фондів характеризують складні політичні і соціально-економічні процеси, що відбувались на території нинішньої Миколаївської області з 1917 року до наших днів.
В багаточисленних фондах виконкомів і ревкомів є документальні свідчення про гостру боротьбу за встановлення революційного порядку на Миколаївщині, ліквідацію розрухи, спричиненої громадянською війною та іноземними окупантами; економічне і політичне становище населених пунктів Миколаївщини, стан промисловості, сільського господарства, освіти, охорони здоров'я.
Відомості про голод в Миколаївській губернії 1921 року та про організацію допомоги голодуючим містяться у фондах губернського і повітового комітетів допомоги голодуючим, губернського і повітового комітетів КП(б)У, розсекречених фондів Уповноваженого міжнародної комісії професора Ф.Нансена по боротьбі з голодом в Миколаївській губернії, Миколаївського губернського комітету американської адміністрації допомоги голодуючим "Ара".
Проведення примусової колективізації та її наслідки, економічний стан створених колективних господарств, голодомор на Миколаївщині розкривають документи фондів комітетів незаможних селян, Миколаївського окружного земельного відділу, окружної спілки сільськогосподарських колективів, окружкому КП(б)У та ін.
Період румунсько-німецької окупації області у 1941-1944 рр. відображено у фондах органів окупаційного режиму – генерального комісара м. Миколаєва, Миколаївської міської управи, волосних і сільських управ, повітових префектур, районних претур, сільських примарій та ін. Документи цих фондів розповідають про встановлений окупантами жорстокий терористичний режим, спрямований на пограбування і розорення області, масове знищення населення. Збереглися списки в'язнів гетто, розташованих у селах Акмечетці, Богданівці, Врадіївці, Доманівці, Кривому Озері, Мостовому, Сливиному, Тридубах, м. Первомайську.
Історія підпільного руху в період окупації висвітлена в звітах, доповідних записках, довідках партійних та радянських органів, керівників підпілля про діяльність підпільних організацій "Миколаївський центр" і "Партизанська іскра", партизанських загонів, розвідувально-диверсійних груп, окремих учасників підпілля.
Особливо цінним джерелом для вивчення періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. являється колекція документів "Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.", в якій є копії особистих документів керівника обласної підпільної організації В.О. Лягіна, оригінали документів і фотографії командира десантного загону К.Ф. Ольшанського, спогади учасників підпілля і звільнення Миколаївщини від німецько-фашистських загарбників.
Найширше представлений документами післявоєнний період (1944-1998 рр.). В документах фондів органів влади, галузевих управлінь, промислових підприємств, закладів освіти, культури, охорони здоров'я, громадських об'єднань міститься цінна інформація про героїчну працю миколаївців по відбудові зруйнованого війною народного господарства, соціально-економічний розвиток Миколаївщини.
Про розвиток суднобудівної промисловості розповідають документи таких заводів-гігантів, як Чорноморський, ім. 61 комунара, "Океан". Тут є відомості про будівництво серійних китобійних та рефрижераторних суден, супертраулерових рибзаводів, науково-дослідних суден, кораблів-авіаносців, зокрема, китобійних флотилій "Советская Россия" і "Советская Украина", науково-дослідного судна "Академик Сергей Королев" та ін.
Документи фонду Управління Комітету державної безпеки (КДБ) по Миколаївській області (фільтраційні і кримінальні справи) є цінним джерелом інформації про масову депортацію громадян на примусові роботи до Німеччини, політику масових репресій тощо.
Документальну базу з історії суспільно-політичного, економічного і культурного життя краю доповнюють документи фондів партійних та комсомольських організацій за 1917-1991 рр. Крім того, інформаційна насиченість цих фондів дозволяє заповнити найбільші прогалини в джерельній базі архіву, що утворилися в результаті знищення або втрати документів.
Заслуговують на увагу дослідників фонди особового походження, яких в архіві налічується понад 50. Найбільш цікавими періоду до 1917 року є особові фонди: М.М. Аркаса, автора опери “Катерина” на сюжет однойменної поеми Т.Г.Шевченка, засновника українського товариства “Просвіта” в Миколаєві; О.М.Гмирьова – поета, члена Миколаївської організації РСДРП; С.І.Гайдученка – голови Миколаївської міської музейної комісії; А.В.Голенищева – дійсного члена Російського географічного товариства, Д.М.Кокізова – головного редактора газети "Южанин"; періоду після 1917 року: В.В.Рюміна – інженера-технолога, активного пропагандиста ідей К.Е.Ціолковського в області космонавтики; А.М.Топорова – публіциста, критика, педагога; краєзнавців І.І.Авербух, А.Л.Журавля, І.О.Коренєва, Ю.С.Крючкова, В.Р.Ліфанова; письменників М.І.Божаткіна, М.В.Кравченка, Л.В.Куліченка; Героїв Соціалістичної Праці суднобудівників І.І.Чорнозуба і П.М.Щербакова.
Кінофотофонодокументи, зібрані держархівом, – одне з найважливіших джерел, що висвітлює історію нашого краю.
Фотодокументи представлені знімками Миколаєва від його заснування до наших днів, суднобудівних заводів і суден, збудованих на них, видатних флотоводців, діячів науки, літератури, мистецтва, життя і діяльність яких пов'язані з Миколаєвом.
Фонодокументи – це радіорепортажі про спуск суден на миколаївських заводах, записи концертних виступів самодіяльних художніх колективів. Серед звукозаписів є спогади учасників підпільного партизанського руху в роки німецько-фашистської окупації області.
Кінодокументи – це святкові демонстрації, мітинги, відкриття пам'ятників, меморіальних комплексів, кінохроніка визволення області від німецько-фашистських загарбників, відбудова і розвиток окремих галузей господарства, робота транспорту, житлове будівництво тощо.
В науково-довідковій бібліотеці архіву зберігаються законодавчі джерела, довідкова і краєзнавча література, офіційні видання місцевих установ, місцеві газети за період до і після 1917 року, колекція листівок, відозв, плакатів, енциклопедії, словники.
Адреса: Україна, 54001, м. Миколаїв,
корпус №1 – вул. Васляєва, 43.
корпус №2 – вул. Московська, 1.
Час роботи:
понеділок-четвер – з 8.00 до 17.00
п’ятниця – з 9.00 до 16.00
Читальнізали:
понеділок-четвер – з 8.00 до 16.00
Стіл довідок:
вівторок-четвер – з 8.00 до 17.00
тел. 8(0512) 21-40-35
Опубліковано: Понеділок, 17 вересня 2012, 11:46
