Про регіон
| Миколаївській області 75 років! |
|
 |
Заселення земель, на яких зараз розташована Миколаївська область, почалося ще в епоху пізнього палеоліту, більше 15 тис. років тому. З початку першого тисячоліття до нашої ери, змінюючи або витісняючи одне одного, на берегах Чорного моря селилися племена землеробної трипільської культури, кіммерійці, скіфи, сармати, греки. Залишки цих поселень та пам’ятки культур збереглися до наших часів. Найвідомішою з них є Ольвія – колишнє античне місто-держава, засноване ще в 6 столітті до нашої ери. Найбільшого розквіту Ольвія досягла в 5 – першій половині 4 ст. до н. е.
Протягом перших століть нашої ери ці місця поступово заселяли слов’янські племена, а з кінця 10 століття територія нинішньої Миколаївщини увійшла до складу Київської Русі. Саме по Дніпровсько-Бузькому лиману проходив знаменитий торгівельний шлях «з варяг у греки». І важливим пунктом на цьому шляху був острів Березань.
Бузький край приваблював багатьох чужоземці – орди печенігів, половців, монголо-татар, а також литовці, кримські татари, турки час від часу спустошували ці землі. І саме тут, на південному рубежі, у Дикому полі, ставали на захист рідної землі запорізькі козаки.
З кінця 18 століття розвиток краю пов’язаний з Запорізькою Січчю. У важкій затяжній російсько-турецькій війні Російська держава відстоювала право на вихід до моря, наполегливо просуваючись до важливого стратегічного пункту – Очакова. Росії потрібен був свій флот. І за велінням князя Г.О.Потьомкіна в гирлі річки Інгул у 1788 році була закладена нова верф. Довкола верфі почало рости містечко, поки що безіменне. Ім’я своє воно отримало через рік, після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О.В.Суворова. Очаків був здобутий у грудні 1788 року, в день Святого Миколая, заступника моряків. На його честь і назвали нове місто – Миколаєвом.
У 1796–1802 рр. заснували Новоросійську губернію, що простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ). Управляти такою великою територією було надзвичайно складно. Тому 8 жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську.
У 1802 році вперше була утворена Миколаївська губернія. Але вже через рік вона була ліквідована при новому адміністративному переділі. Миколаїв увійшов до складу Херсонського повіту, але тепер вже Херсонської губернії. 1805 року було відновлено Миколаївське губернаторство.
На початку 19 століття Миколаїв знову став центром Миколаївської губернії. Увійшовши до складу Російської імперії, край одразу визначився в своїй спеціалізації. Колонізований степ перетворився на хлібні землі, а місто над Південним Бугом стало центром суднобудування. В 19 столітті Росія експортувала мільйони пудів хліба. Левова частка цього хліба вирощувалася на Миколаївщині. А возили його за кордон, зокрема, і на судах, що сходили з миколаївських стапелів.
25 грудня 1920 p. Херсонську губернію перейменовано на Миколаївську відповідно до назви губернського міста. Відтак, до Миколаївської (колишньої Херсонської) губернії увійшли Єлісаветградський, Херсонський, Миколаївський, Олександрійський повіти, а також Дніпровський повіт (спочатку Таврійської, потім тимчасової Мелітопольської губерній), що межував з ними.
Район Дніпровського лиману, розташування Очакова у місці злиття Південного Бугу й Дніпра з морем, водний шлях через Очаків до Миколаєва – усе це не тільки географічно, але й економічно вказувало на логічність оптимального вирішення питання про приєднання даного регіону до Миколаївської, а не Одеської губернії. Через це в серпні 1920 р. уряд вирішив передати Очаків і 6 прилеглих волостей з Одеської губернії до Миколаївської. Тоді ж розташовані на річці Південний Буг міста Первомайськ та Вознесенськ стали центрами нових повітів.
У жовтні 1922 року Миколаївська і Одеська губернії об’єдналися в Одеську. У березні 1923 р. в ній створюється шість округів, в т. ч. Миколаївський, який у 1925 році стає самостійною адміністративною одиницею. До складу Миколаївського округу в 1925 році входило 9 районів: Варварівський, Вознесенський, Володимирівський, Ландауський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський, Привільнянський.
22 вересня 1937 постановою ЦВК СРСР і рішенням ЦК ВКП(б) було створено Миколаївську область. До її складу ввійшли три міста обласного підпорядкування - Миколаїв, Херсон і Кірово, а також 38 районів, з них 29 - з Одеської області (Аджамський, Баштанський, Березнегуватський, Бериславський, Бобринецький, Варварівський, Великоолександрівський, Витязівський, Володимирівський, Голопристанський, Горностаївський, Єланецький, Єлисаветградківський, Знам'янський, Калініндорфський, Компаніївський, Каховський, Новобузький, Нововоронцовський, Новоодеський, Очаківський, Привільнянський, Скадовський, Снігурівський, Тилігуло-Березанський, Устинівський, Хорлівський, Цюрупинський і Чаплинський) і 9 - Дніпропетровської (Олександрійський, Казанківський, Новопразький, ім. Фріца Геккерта, Петрівський, Новотроїцький, Долинський, Великолепетиський, Новгородківський), а місто Миколаїв отримало статус обласного центру. Ця подія мала виключне значення для подальшого соціально-економічного розвитку регіону, формування його промислового та сільськогосподарського потенціалу.
Миколаївщина одразу стала одним з головних центрів військового суднобудування. Люди, відчуваючи відповідальність за подальшу долю Батьківщини, робили все можливе для зміцнення обороноздатності держави. Темпи будівництва кораблів були такими, яких до того часу не знала світова практика суднобудування.
