Історичні факти
| Історична довідка. Арбузинський район. |
|
 |
В місцях, де тепер розташована Арбузинка, в середині XVIII ст. шукали прит тулку кріпаки-втікачі з Брацлавщини, Київщини, Поділля, Волині, учасники селянсько-козацьких повстань на Україні. На річці Арбузинці в ті часи виникло кілька дрібних поселень: Гайдамацьке, Молдаванське, Литовське. В поселенні Гайдамацькому була навіть православна церква . Невдовзі сюди ще прибуло кілька сімей з Полтавщини. Всі поселення згодом злилися в одне село Арбузинку. Жителі його спочатку перебували на становищі казенних селян. Але через кільїуі років село і навколишні землі були відведені сенатом поміщикам-колонізаторам Дауен-гауеру і Окснеру. Переважна більшість жителів стала кріпаками. В 1812 році казен¬них селян в селі залишилося лише 24 ревізькі душі . Всього ж у ньому налічувалося понад 300 мешканців, які жили з хліборобства, скотарства, дехто – з гончарства. Всі селяни сплачували подушний податок, виконували гужову, будівельну повинності.
1817 року Арбузинку переведено в розряд військових поселень. У селі розмістився ескадрон 3-го полку Бузької уланської дивізії , який перебував на повному утриманні місцевих жителів. Поселенці займалися не тільки військовою справою, а й хліборобством. Всі юридично-правові питання вирішували офіцери. За найменшу провину поселенців карали нагаями. В 50-і роки XIX ст. кількох чоловіків, які висловилися проти нестерпної муштри, жорстоко побили. Не витримавши знущань, поселенець Малинов у 1857 році покінчив життя самогубством. У 1857 році, на час ліквідації військових поселень, населення Арбузинки становило 2390 чоловік . За указами 1866-67 рр. жителі її були переведені на становище державних селян. Наділи одержали 1418 ревізьких душ. Було викуплено 13,6 тис. десятин землі . Поміщики та куркулі прирізали собі 2,4 тис. десятин общинної землі. Землевласникам Дауенгауеру, Окснеру належало по 1 тис. десятин, 12 куркулів мали по 50 – 70 десятин, а дехто й до 300. Колишні військові поселенці та солдати у відставці одержали землю в різних місцях. Бідняки стали довічними боржниками держави. З 13,6 тис. десятин общинної землі 11,2 тис. були податними. Селяни щорічно сплачували державі понад 10 тис. крб. Викупні недоїмки весь час зростали. В 80-і роки вони становили суми, які часто перевищували все, що заробляли селяни за рік, або навіть і за два .
Внаслідок класового розшарування дедалі більша кількість збіднілого селянства втрачала землю. В 1905 році близько 15 проц. господарств Арбузинки не мали її зовсім. Понад 60 проц. всіх придатних земельних угідь належало поміщикам і куркулям, які становили 10 проц. населення. 65 проц. жителів були малоземельними та безземельними. Піп Добрицький організував у селі кредитне товариство, пайовиками якого здебільшого були багатії. Товариство видавало невеликі кредити, відраховуючи з загальної суми 12 проц. на свою користь. Не маючи змоги обробити свої наділи, бідняки здавали їх в оренду, а самі наймалися до куркулів. Понад 30 чоловік працювали в сусідніх селах. Сільські пролетарі йшли на заробітки в міста Вознесенськ, Ольвіополь, Одесу. Дехто з них повертався в своє село на час косовиці.
У 1883 році в Арбузинці налічувалося 31 промислово-торговельне підприємство, винний склад. На початку 900-х років куркуль Богачов поставив цегельний завод, на якому працювало 16 чоловік у 2 зміни. Всі роботи на 4 печах виконувались вручну. Оплата праці була мізерною. Кочегар одержував за тиждень 1 крб., підлітки – по 15 коп. Куркуль Головко відкрив у селі маслоробню. Масло збивали тут з допомогою кінного приводу. Куркуль Манжос мав млин, за помел зерна селяни сплачували йому 2 фунти від пуда. На початку XX ст. в селі набуло розвитку ткацтво: ним займалося 500 чоловік. Місцеві ремісники виробляли руїнники, рядна, що славилися далеко за межами Арбузинки. Більшість з них залежала від лихва рівскупників, у лавках яких зосереджувалася торгівля різноманітними ремісничими виробами.
На 1883 рік у селі, що було центром волості, проживало 4882 чоловіка , через 17 років – 6,2 тис. На таку кількість населення не було жодного лікувального закладу. Лише зрідка навідувався фельдшер із сусідньої Костянтинівки. За статистичними даними Херсонського земства, в 1895 році в Арбузинці хворіло 347 чоловік, з них 162 померло. Про освіту теж ніхто не дбав. На тисячу жителів лише 51 умів писати й читати. З 1870 року тут працювала однокласна церковнопарафіяльна школа. Щороку 60 – 70 селянським дітям відмовляли в навчанні. 1893 року відкрилась початкова та земська однокласна школи. Земську відвідувало 110 учнів.
Пробудженню класової свідомості трудящих мас села сприяли їхні зв'язки з тими жителями, що працювали в містах. Від них селяни дізналися про боротьбу робітничого класу проти експлуататорів. 1905 року в селі розповсюджувалися революційні листівки. В одній з них писалося: « ... багатіїв треба знищувати, силою відбирати у них землю, майно і роздавати селянам, не давати в казну ні копійки, а рекрутів – до армії ». Поширював ці листівки місцевий селянин О. 3. Ікленко, який мав зв'язок з соціал-демократичною організацією Вознесенська і одержував звідти нелегальну літературу. Йому допомагали місцеві жителі А. К. Старченко, М. П. Погуца, М. О. Рожкова, К. Т. Яковлєва. В селі відбулося кілька сходок революційно настроєної молоді, на яких читалися прокламації. В 1906 році за політичну діяльність та, як зазначалося в обвинувальному акті, « за неодноразову прилюдну образу особи монарха » О. 3. Ікленка заарештували. Судове слідство тяглося в Одесі до лютого 1908 року, коли його було засуджено на півтора року ув'язнення. Протягом 1906 року проводили революційну агітацію серед селян жителі І. І. та П. І. Живанови. Восени 1906 року бідняки підпалили куркульські скирти хліба, поміщицький маєток, знищили крамницю куркуля Келеновського, а його самого вбили. Власті викликали сотню козаків, яка розправилася з селянами.
Під час першої світової імперіалістичної війни класові суперечності на селі поглибились. Близько тисячі чоловіків мобілізували на фронт, і весь тягар обробітку землі ліг на плечі жінок і стариків. Багато куркулів, що зуміли уникнути призову в армію, використовували важке становище сімей, які залишилися без годувальників. У одного з них, Дешка, працювало понад 60 сезонних наймитів і 15 постійних. Були в нього й поденні робітники. В 1916 році, коли хазяїн не виплатив робітникам заробітну плату, вони відмовилися працювати і спалили садибу куркуля з усім майном і хлібом. Протягом 1910 – 1914 рр. серед арбузинської бідноти вів революційну пропаганду колишній член Миколаївського «Південноросійського робітничого союзу» Р. 3. Коротков, що посилювало серед населення антивоєнні настрої.
28 лютого 1917 року в селі стало відомо про повалення царського самодержавства. Незабаром на сільському сході жителі одностайно підтримали дії пітерських робітників і обрали земельний комітет на чолі з місцевим бідняком більшовиком О. С. Живановим. Комітет нарізав селянам по 2 десятини засіяної поміщицької землі. Але користуватись цією землею трудящим не довелося. Влітку того ж року земельний комітет було розпущено, земля відібрана.
Радісно зустріли арбузинці перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Цю звістку принесли жителі, які працювали на залізничній станції Кавуни. В січні 1918 року відбулися збори селян, що обрали Раду, до складу якої увійшли учитель П. Ф. Сінческул, місцевий бідняк М. В. Бабич та ін. Між бідняками розподілено поміщицьке майно і худобу, взято на облік землі багатіїв. Для охорони революційного порядку, боротьби з бандитизмом було створено збройний загін, в який увійшло понад 100 бідняків. Командував ними місцевий селянин П. О. Сідень.
Та наприкінці березня 1918 року в Арбузинку вдерлися війська австро-німецьких окупантів. Куркулі відразу ж звернулися до них із скаргою на тих, хто конфісковував поміщицькі землі, ділив майно багатіїв. Окупаційні власті наказали селянам негайно повернути землі і речі колишнім власникам та ще й сплатити їм протягом доби контрибуцію в сумі 36 тис. крб. Окупантам всіляко допомагали гетьманські ставленики. У вересні в селі почали діяти підпільники. Військово-революційний комітет повстанського округу № 2 з центром у Миколаєві послав в Арбузинку агітаторів з листівками і прокламаціями . Місцеві жителі Г. П. Краснюк, В. І. Чупина та інші розклеювали листівки на стовпах, огорожах, навіть на дверях приміщення гетьманської варти. В жовтні 1918 року було створено підпільну організацію співчуваючих більшовицькій партії. До її складу увійшли П. М. Косячний, П. Ф. Сінческул, І. Медвинський, П. Гуренко . Десятки арбузинців пішли до вознесенських партизанських загонів.
У березні 1919 року населення Арбузинки з радістю зустрічало бійців Задніпровської дивізії, які вигнали з села петлюрівців. На зборах жителів села 21 березня 1919 року було створено ревком. Очолив його Є. М. Філіпов. Ревком від імені загальних зборів надіслав вітальну телеграму другому Єлисаветградському з'їзду Рад, де висловив повну підтримку Радянській владі. Селянам було повернуто землю. Надавалася допомога тим, хто потерпів від окупантів. Для боротьби з бандитизмом і контрреволюцією ревком організував загін (командир О. П. Козинець), який у складі 2-го полку Вознесенської бригади брав участь у бою з григор'свцями під станцією Помічна .
В червні 1919 року в Арбузинці створено комітет бідноти , який розгорнув боротьбу з куркульством, організував допомогу сім'ям фронтовиків. Та в серпні 1919 року село захопили денікінці. Вони закатували активістів О. С. Живанова, О. П. Козинця, П. О. Сідня та інших. Місцева біднота всіляко зривала мобілізацію до денікінської армії. Щоб залякати непокірних, кати розстріляли бідняка П. К. Шевченка, палили хати селян. Всього було вбито денікінцями 109 жителів. Матеріальні збитки, заподіяні білогвардійцями, за неповними даними, перевищували 25 тис. крб. 30 січня 1920 року село визволили війська 45-ї дивізії Червоної Армії .
Наступного дня було обрано волосний ревком, який у березні 1920 року передав свої повноваження новообраній Раді . Волосний партійний осередок, створений 1 серпня 1920 року, налічував 8 членів та кандидатів у члени партії. За складних умов утверджувалася в селі Радянська влада – вороже ставилися до неї, протидіяли всім її заходам куркулі. Сільрада, партосередок та КНС мобілізували актив бідноти на боротьбу з бандитизмом, організували допомогу сім'ям червоноармійців, забезпечували виконання продрозверстки. Згуртована навколо більшовиків молодь об'єдналася у травні 1920 року в комсомольський осередок. Коли до Арбузинки в 1921 році для заготівлі зерна прибув продовольчий загін, комуністи і комсомольці села створили групу сприяння продзагону. Зібраний хліб відправляли червоним обозом на станцію Кавуни, а звідти – голодуючим Петрограда, Москви. Комсомольці створили товариство «Друг дітей», збирали для дітей-сиріт кошти, одяг, продовольство тощо.
Проведення нової економічної політики сприяло швидшій відбудові сільського господарства. 1921 року в Арбузинці з ініціативи комуністів створено прокатну станцію. Наступного року організувалося сільськогосподарське кредитне товариство, членами якого стали понад 440 селян. Товариство одержало фінансову допомогу від держави в сумі 38 тис. крб. На ці гроші придбали сівалки, жниварки, посівний матеріал . У 1924 році в селі був створений перший ТСОЗ, до якого вступили 22 сім'ї. Товариство мало близько 120 десятин землі. За рахунок державного кредиту воно придбало перший трактор.
За ініціативою сільської Ради в Арбузинці на початку 1921 року відкрилась лікарня на 15 ліжок – перша за всю історію села.
Значну увагу ліквідації неписьменності приділяла культурно-освітня секція Ради. В першій, відкритій 1920 року, радянській школі грамоти ім. В. І. Леніна навчалися дорослі. Близько 100 чоловік вечорами збиралися опановувати знання. Того ж року почала працювати початкова школа. 63 сиріт, батьки яких загинули в період першої світової і громадянської воєн, жили в інтернаті при школі . Відвідували її 250 дітей. 1925 року в Арбузинці відкрили другу початкову школу.
Велику культурно-масову роботу проводили чотири хати-читальні і сельбуд. Учасники хорового та драматичного гуртків кожної суботи і неділі ставили п'єси українських і російських класиків, скетчі, водевілі. Тільки в перший рік відкриття сельбуду – 1924-й – тут відбулося 28 вистав-п'єс Г. Квітки-Основ'яненка, І. Карленка-Карого, М. Горького. І923 року відкрито бібліотеку з книжковим фондом 600 примірників.
Схвально зустріли селяни Арбузинки рішення XV з'їзду партії про колективізацію сільського господарства Того ж року активісти села організували сільськогосподарську артіль ім. Паризької Комуни, до якої увійшли 150 господарств, згодом — «Україну» . В 1929 році виникли артілі «Заклик Леніна», «Перемога», «Червоний маяк», «День колективізації» та ін., в яких об'єдналися 520 дворів. На кінець 1932 року колективізацію в селі завершено. Тут було 13 артілей. Колективні господарства користувалися постійною матеріально-технічною підтримкою держави. В 1930 році організувалася машинно-кінна станція, яка мала кілька тракторів і машин, 550 робочих коней. Через два роки вона об'єдналася з Кавунівською МТС, що обслуговувала всі арбузинські колгоспи.
Куркулі намагалися всіляко зривати заходи щодо соціалістичної перебудови села, підбурювали селян проти вступу в колгоспи, грабували колгоспне майно, отруювали корми, скошували великі площі посівів зеленої ще пшениці тощо. Згуртований партійною організацією сільський актив у 1931 році знешкодив підривні дії куркулів. 5 запеклих ворогів Радянської влади вислали з села.
Незважаючи на економічні труднощі, відсутність організаційно-виробничого досвіду, молоді колгоспи за два роки досягли певних господарських успіхів. Артілі «День колективізації», ім. Паризької Комуни, «Заклик Леніна» та ін. в 1932 – 1934 рр. перевиконали план хлібозаготівель, а також план здачі м'яса державі. Тільки грішми члени артілей одержали на трудодень по 5 – 7 карбованців.
В колгоспах були створені виробничі бригади. Вже 1932 року хлібороби Арбузинки ознаменували передсвяткові жовтневі дні безперервними червоними валками хліба понад план Змагаючись з колгоспами сусідньої Костянтинівки, вони посилали туди на допомогу під час жнив т. зв. буксирні бригади по 150 – 200 чоловік. У 1932 році в одну з таких бригад входило 26 комуністів, 32 комсомольці і 150 безпартійних активістів. 1934 року сталася подія, яка запам'яталася жителям села надовго — вони тепло зустрічали голову ВУЦВКу Г. І. Петровського, який у розмові з трудящими дав багато цінних порад щодо соціалістичного господарювання.
Рік у рік зміцнювалися артілі. Так, перед війною колгосп «Червоний маяк», де головував комуніст А. К. Пономаренко, мав 570 га землі. Головною культурою в артілі стала пшениця, під якою було зайнято 350 га. Основні польові роботи виконувалися технікою МТС. Щорічно зростали прибутки господарства. Артіль «День колективізації» мала 1760 га землі. Внаслідок підвищення культури землеробства зростали врожаї – тут збирали по 20 цнт зернових з га. Розвивалося громадське тваринництво. На фермах налічувалося 120 голів великої рогатої худоби, 100 свиней, 200 овець, птиця.
Заклик колгоспних ударників району про поширення стахановського руху в артілях, бригадах і ланках, що пролунав 1936 року, був підхоплений всіма хліборобами села . В роки довоєнних п'ятирічок партійні організації колгоспів виховали багато справжніх майстрів праці. За досягнуті успіхи в розвитку колгоспного виробництва комбайнер колгоспу «Україна» М. І. Ісаєнко першим у селі удостоєний ордена Леніна. За сезон він намолочував 8 – 10 тис. цнт хліба. Радянський уряд високо оцінив працю свинарки колгоспу «Україна» М. С. Старченко, яка від кожної з ЗО свиноматок вирощувала щорічно по 25 ділових поросят, та ланкової колгоспу «Перемога» Н. Козинець, нагородивши їх медалями.
60 проц. складу партійної організації Арбузинки були зайняті безпосередньо у сфері виробництва. Арбузинський райком партії (з 1930 року Арбузинка була районним центром) в 1932 – 1940 рр. організував двомісячні курси для підвищення кваліфікації голів колгоспів, агрономів, бригадирів. Своїм досвідом тут ділилися кращі керівники артілей Арбузинки. Розповісти було про що. Всі 13 колгоспів села стали в 1939 році учасниками ВСГВ у Москві за рекордні врожаї кунжуту, конопель і сої. Зокрема, в артілі «День колективізації» наступного року зібрали на площі 730 га понад 20 цнт зернових, виростили рекордний урожай конопель – по 8,7 цнт насіння з га. За ці успіхи колгоспу було вручено диплом 2-го ступеня, також премію в сумі 5 тис. крб. і мотоцикл. Таку ж премію у 1939 році одержав колгосп «Україна».
Розвивалась у довоєнні роки в селі й місцева промисловість. Ще наприкінці 20-х років стали до ладу вальцьовий млин, олійниця. У 1929 році введено в дію електростанцію потужністю 55 квт. Понад 1 млн. штук цегли випускав щорічно Арбузинський цегельний завод. Працював найбільший в районі птахоінкубатор. Успішний розвиток колгоспної економіки і місцевої промисловості, трудова активність робітників і колгоспників села сприяли підвищенню добробуту та культурного рівня населення. В 1937 році хлібороби одержали по 4 – 4,5 кг хліба та 2 – 3 крб. на трудодень.
Сільська Рада вживала заходів щодо поліпшення культурного та побутового обслуговування населення, впорядкування вулиць. Колгоспники і робітники будували добротні просторі будинки, криті черепицею або залізом. Молодь насадила чудовий парк. Напередодні війни село потопало в зелені. Поліпшилося медичне обслуговування трудящих. При лікарні було створено санітарно-гігієнічну та хіміко-бактеріологічну лабораторії. Тут з 1929 року працював лікарем Н. Н. Шутковський (нині професор), а з 1936 року Р. Я. Бондар — нині кандидат медичних наук. У 1934 році в селі відкрили середню школу, в якій навчалося 350 дітей колгоспників і робітників. Школа мала необхідне приладдя для політехнічного навчання, добре обладнаний фізико-хімічний кабінет тощо. Крім того, працювало ще 4 початкові школи. Багато вихованців середньої школи пішли у вузи і технікуми. Для підготовки місцевих кваліфікованих кадрів Арбузинський райком партії подбав про створення в 1931 році робітфаку Одеського сільськогосподарського інституту. Факультет, на якому навчалося понад 70 студентів, мав своє дослідне поле .
1933 року село прикрасив новий будинок культури. Багато цікавого в його роботу вніс завідуючий, великий ентузіаст своєї справ*и, комуніст Д. К. Запорожан.
При клубі почали демонструвати звукові кінофільми. Стало традицією проводити перед сеансами тематичні бесіди з поясненням історії і змісту кінофільмів. У будинку культури було створено галерею ударників виробництва, працювала музична школа. Громадські ради 7 бібліотек організували в клубах і бібліотеках вечори запитань і відповідей, художньо-літературні монтажі, вечори музики. Пропагували тут передовий досвід доярок та досвід підготовки насіння, яровизації, снігозатримання тощо.
Всією цією роботою керували партійні організації, яких у селі було 8. Райком партії створив у Арбузинці вечірню партійну школу, в ній навчалося щорічно 15 – 20 слухачів. Працювала також сільська вечірня партшкола. Випускники цих шкіл організували на місцях гуртки політичної освіти комуністів, комсомольців і безпартійних. В т. зв. кандидатських школах вивчалась історія ВКП(б). Діяли молодіжні політичні гуртки. Яскравим виявом інтернаціональних почуттів селян Арбузинки була гаряча підтримка ними боротьби трудящих капіталістичних країн. У 1938 році тільки колгоспники артілі «День колективізації» зібрали 1410 крб. і надіслали ці гроші пролетарям Китаю та Іспанії.
Коли радіо принесло в село страшну звістку про віроломний напад на нашу країну фашистської Німеччини, близько тисячі чоловіків з Арбузинки вступили до лав Червоної Армії. Пізніше а села було евакуйовано в східні райони країни обладнання підприємств, техніку, колгоспну худобу.
5 серпня 1941 року німецько-фашистські війська зайняли Арбузинку . З ранку до ночі населення змушене було працювати під дулами автоматів у т. зв. громадських дворах. Почались чорні дні окупації. 733 юнаків і дівчат насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини .
Але жителі села не скорилися ворогові. Восени 1942 року активісіи Арбузинки, Садового та Жовтневого створили партизанську групу, до якої увійшли І. Л. Личкань, Н. К. Личкань, С. Є. Карпенко, А. ПІаркевич, Л. Є. Доценко, П. П. Шандиба та інші . Члени групи дістали зброю, радіостанцію, вели агітаційну роботу. Весною 1943 року підпільники перейшли до активніших дій проти окупантів. На 4 явочних квартирах вони переховували людей, яких фашисти мали відправляти до Німеччини. Влітку група намагалася встановити зв'язок з партизанами, що діяли в лісах під Знам'янкою. Але підпілля було розкрите. Після звірячих катувань фашисти розстріляли 9 підпільників, серед них М. Кобз}. В. А. Курласова, Т. Саричова, М. І. Лапко.
Сотні арбузинців відзначилися на фронтах Вітчизняної війни. Командиру танка І. О. Торжинському за сміливий рейд в глибокий тил ворога, героїзм і винахідливість в боях присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Г. В. Антоненко закінчив війну в чині підполковника, нагороджений трьома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Червоного Прапора.
21 березня 1944 року війська 57-ї армії (командуючий генерал-лейтенант О. М. Гаген) 3-го Українського фронту увійшли в Арбузинку . Під селом Бузьким Арбузинського району загинув Герой Радянського Союзу І. А. Бондаренко, його поховано в Арбузинці.
На другий день після визволення відновили свою діяльність партійні і радянські організації. У надзвичайно тяжких умовах почалася відбудова артілей Арбузинки. Гітлерівські загарбники зруйнували всі млини, елеватор, підірвали електростанцію, спалили середню школу, кінотеатр, адміністративні будівлі колгоспів, пограбували комори, тваринницькі ферми. В районі налічувалося лише 550 коней та 870 корів. «В моїй бригаді, – згадує колгоспниця артілі «День колективізації» Д. О. Нетовкана, – працювало 80 літніх жінок, 2 старики і кілька підлітків. Не було жодного вола, тому орали і волочили власними коровами. Але їх залишилось лише кілька голів. Було й таке, що жінки самі тягали по полю борони... Всі працювали самовіддано і вдень, і вночі, бо знали, що солдатам на фронті ще важче». Незабаром колгоспи села одержали допомогу від братнього Казахстану — 500 голів великої рогатої худоби, 200 коней, 600 голів овець. На заклик комуністів молодь створила кілька ударних бригад, які збирали уцілілу сільськогосподарську техніку: частини тракторів, косарок, сівалок, плуги. Трактористи склали кілька тракторів. Влітку 1944 року відновила свою роботу Кавунівська МТС, яка мала 25 тракторів. Заклик арбузинських колгоспниць Д. І. Русової, О. І. Чудзенко сісти за кермо трактора підтримало багато дівчат. Всі 13 арбузинських артілей перевиконали плани хлібозаготівель 1944 року. До фонду оборони країни район здав 1,1 млн. пудів зерна . Такий успіх був забезпечений героїчною працею трудівників колгоспних ланів. У колгоспі «Перемога» на кінних жатках О. Прижигалинський, І. М. Пахаленко, С. Губрик скошували щодня по 7 га при нормі 5 га. В'язальниці цього колгоспу М. Фесенко, Н. Мартиненко виконували норми на 200 проц. Артіль за 9 днів зібрала врожай з площі близько 400 га . Під час жнив 1944 року комбайнер колгоспу «Україна» А. А. Миколаєнко намолотив 12 тис. цнт хліба, за що був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». На полі працювали навіть піонери, які створили свою бригаду.
До фонду оборони жителі Арбузинки вносили власні кошти, заощадження. Колгоспниця артілі ім. Т. Г. Шевченка О. Ненько на зборах колгоспників заявилаз «Десяту частку своїх трудоднів віддаю для Червоної Армії. Хай вона швидше розіб'є ненависного ворога». В одному тільки колгоспі ім. Паризької комуни до 27-ї річниці Червоної Армії члени артілі внесли 37 тис. крб. День Перемоги арбузинці зустріли значними досягненнями. Колгоспи засіяли майже 100 проц. довоєнних посівних площ. Відновив роботу ряд промислових підприємств.
Поряд з відбудовою народного господарства сільська та районна Ради, партійні організації дбали про налагодження медичного обслуговування населення. У квітні 1944 року відкрилася районна лікарня, в якій працювало 10 чоловік медперсоналу. До початку 1944/45 навчального року добре підготувались середня, семирічна і 6 початкових шкіл. 1 вересня 1944 року 800 учнів сіли за парти. Було проведено кілька масових недільників по впорядкуванню культурно-освітніх закладів. У відремонтованому клубі знов почали працювати драматичний, хоровий і танцювальний гуртки, відновилася демонстрація кінофільмів. З лекціями на політичні теми виступали вчителі. Клубна агітбригада виїздила на поля під час весняної сівби і жнив. Жителі села зібрали невелику бібліотеку і відкрили її в одній з кімнат клубу. В 1946 році в районній бібліотеці налічувалося вже 1,2 тис. книжок.
Переборюючи величезні труднощі, радянські люди самовіддано працювали, щоб виконати плани першої післявоєнної п'ятирічки. Швидкими темпами розвивалася місцева промисловість. Щороку перевиконували свої плани всі 9 цехів райпромкомбінату, кравецько-шевська артіль «Перемога», харчопромкомбінат.
На 1948 рік всі колгоспи Арбузинки перевищили довоєнний рівень виробництва продукції. Колгосп «День колективізації» у 1949 році засіяв зернових на площі 700 га. Зросло громадське тваринництво. Якщо 1944 року в артілі було всього 28 голів великої рогатої худоби, 16 свиней та 2 вівці, то в 1949 році – 189 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 37 корів; понад 200 свиней, 158 овець. Неподільні фонди колгоспу за ці роки збільшилися в 2 рази і 1949 року становили 214 тис. крб.
По 22 цнт озимої пшениці та 17 цнт з гектара всіх зернових на площі 702 га зібрали 1950 року в колгоспі «Україна». Артіль мала 225 голів великої рогатої худоби, 269 свиней, 130 овець. Неподільні фонди її досягли 200 тис. карбованців .
Економічному зміцненню артілей сприяло їх об'єднання. На базі 13 колгоспів було створено 6. В січні 1951 року колгосп «Україна» злився з сусідніми «Заклик Леніна», «Краще життя», «Свій труд» та «Жовтень». В лютому 1951 року колгосп ім. Паризької комуни об'єднався з артіллю «Світ зорі». В 1955 році колгоспи села зібрали по 20 – 24 цнт зернових з гектара. Значно підвищилась продуктивність тваринництва. В артілі «Україна» в 1954 році виробництво молока і м'яса зросло в 1,3 раза. Доярка цієї артілі Є. В. Омельченко щороку надоювала по 3,2 – 3,5 тис. кг молока від кожної корови. 1955 року її нагороджено орденом Леніна.
В 1956 році 6 арбузинських колгоспів об'єдналися у 2 великі багатогалузеві артілі – ім. XX з'їзду КПРС і «Україна». За колгоспом «Україна» закріплено 7,7 тис. га орної аемлі, 137 га плодово-ясідних насаджень. В артілі ім. XX з'їзду КПРС було 9 тис. га ріллі та 198 га плодово-ягідних насаджень. Бригади і ферми укомплектовувались спеціалістами сільського господарства. Значно зменшився управлінський апарат. Вже 1957 року господарства одними з перших у районі завершили всі сільськогосподарські роботи і перевиконали соціалістичні зобов'язання. Обидва колгоспи в 1957, 1958, 1959 роках як переможці соціалістичного зма-гання заносилися на обласну Дошку пошани.
У цих артілях працює 1,5 тис. чоловік. За роки семирічки зміцніла їх матеріально-технічна база. Досить сказати, що колгосп «Україна» має у своєму розпорядженні 41 трактор, 28 комбайнів, 18 автомашин. Цю техніку обслуговують близько 100 механізаторів, які оволоділи на практиці досвідом роботи знатних механізаторів країни О. В. Гіталова, О. П. Рожка. Комбайнер колгоспу їм. XX з'їзду КПРС М. Д. Лаврик щорічно намолочував по 6 – 7 тис. цнт зерна. Високі врожаї кукурудзи (по 40 – 50 цнт з га) вирощували рік у рік механізовані ланки 0. Т. Бебка, В. М. Скорика. В числі перших звання колективу комуністичної праці присвоєно комплексній бригаді А. Є. Тищенко з колгоспу «Україна», яка вирощувала стійкі високі врожаї пшениці, соняшнику, кукурудзи. Ударниками комуністичної праці в селі стали чабан комуніст М. Н. Сербенко, який 1964 року одержав по 106 ягнят на 100 вівцематок; настриг вовни від кожної вівці становив пересічно 3 кілограми.
В роки восьмої п'ятирічки господарства перейшли на госпрозрахунок, впровадили грошову оплату праці. 1967 року колгосп «Україна» одержав по 21 цнт озимої пшениці з га, виробив на 100 га угідь по 49 цнт м'яса, близько 200 цнт молока. Соціаліетичні зобов'язання було виконано по всіх видах продукції на 136 проц. Таких же результатів досягла і артіль ім. XX з'їзду КПРС. Зростають прибутки господарства. Вже в перший рік після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС колгосп ім. XX з'їзду майже на 1 млн. крб. збільшив неподільні фонди. У 1968 році середньомісячна оплата праці в артілях досягла 80 карбованців.
Наприкінці вересня 1969 року колгоспники артілі ім. XX з'їзду КПРС на загальних зборах широко обговорили і схвалили проект Примірного Статуту колгоспу, який відкрив великі можливості для розвитку колгоспного ладу, колгоспної демократії. Були внесені пропозиції, що доповнювали Статут: про зміцнення трудової дисципліни, підвищення відповідальності кожного члена артілі за доручену йому ділянку роботи тощо. Делегатом III Всесоюзного з'їзду колгоспників від селян Арбузинки був чабан колгоспу «Україна» І. М. Крикливий. Повернувшись з Москви, він ділився своїми враженнями про роботу з'їзду з усіма колгоспниками.
Готуючи гідну зустріч 100 річчю з дня народження В. І. Леніна, трудівники колгоспів Арбузинки домоглися високих виробничих показників. В 1969 – 1970 рр. тут зібрано по 23 – 26 цнт зернових з кожного гектара, по 230 – 260 цнт цукрових буряків. Лише в колгоспі «Україна» на початку 1970 року було 2,6 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 812 корів; 5,3 тис. свиней, 2,6 тис. овець та 4,5 тис. голів птиці. Підвищилась продуктивність громадського тваринництва. В 1969 році в колгоспі «Україна» надій молока становив 2 тис. кг на кожну корову, щодобовий приріст ваги молодняка худоби – 480 г, а в колгоспі ім. XX з'їзду КПРС – 850 г. В 1969 році артілі мали по 1,7 млн. крб. грошових прибутків. На кожний людино-день припадало по 3,5 крб. грошей. Неподільні фонди кожної артілі перевищили 3,2 млн. крб. Протягом дев'ятої п'ятирічки колгоспники Арбузинки зобов'язалися довести врожайність зернових до 30 цнт з га, насамперед за рахунок впровадження високоврожайних сортів пшениці Кавказ, Аврора, Одеська 51; соняшнику – до 18 цнт; цукрових буряків – 250 – 260 центнерів.
Дальшого розвитку набула місцева промисловість. На харчовому і промисловому комбінатах відкрито нові цехи, збільшився асортимент виробів. Промкомбінат виробляє будівельні матеріали, різні господарські речі. Великим попитом користується продукція меблевої фабрики. Підприємство оснащене новими механізмами, верстатами. В 1969 році тут було реалізовано продукції на 500 тис. крб., а до 10 жовтня 1970 року виконано п'ятирічний план виробництва продукції. Колектив фабрики занесено до районної Ленінської книги трудової слави. Комбінат побутового обслуговування щороку випускає продукції на 270 тис. крб. Шевська майстерня вийшла переможцем у соціалістичному змаганні і завоювала звання колективу ім. 50-річчя Жовтня.
На півмільйона карбованців щорічно виконує різних робіт Арбузинське відділення «Сільгосптехніки». Цехи розмолу, маслоробний, безалкогольних напоїв і ковбасний районного харчокомбінату виробляють продукції на суму понад 1 млн. крб. За відмінні показники в роботі колектив харчокомбінату занесено на районну Дошку пошани. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва обумовила створення в селищі у перші роки семирічки міжколгоспної будівельної організації, її бригади споруджують типові приміщення тваринницьких ферм, адміністративні та житлові будинки. Тут працює 330 робітників.
Досягнуті успіхи в розвитку економіки селища є наслідком самовідданої роботи його трудівників, згуртованих навколо партійної організації, що налічує в своїх рядах близько 583 комуністів. Тільки в артілі ім. XX з'їзду КПРС з 86 членів партії 70 працюють в механізованих ланках, на тваринницьких фермах. У 1960 році тут був створений партком, а в шести бригадах – партійні організації. Партком переглянув питання розстановки комуністів, посилив контроль за господарською діяльністю правління колгоспу, організував змістовну масово-політичну роботу. Це сприяло оперативному вирішенню всіх господарсько-економічних питань. На колгоспних ланах трудиться багато комуністів-майстрів хліборобської справи: колгоспниця Є. В. Омельченко, нагороджена орденом Леніна, члени артілі О. А. Погуца, В. М. Погуца, О. І. Ненько, Є. П. Білошкурська за одержання високих врожаїв у роки семирічки відзначені орденом «Знак Пошани». Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені механізатори С. С. Шарата та О. П. Півак. Великою повагою і авторитетом в селі користується ветеран колгоспного руху, колишній голова колгоспу «Україна» І. Т. Височанський, удостоєний ордена Леніна та високого звання Героя Соціалістичної Праці. На ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 79 колгоспників артілі «Україна», 77 працівників колгоспу ім. XX з'їзду КПРС, 29 працівників районного відділення «Сільгосптехніки» нагороджені ювілейними медалями. До районної Ленінської книги трудової слави занесені колгосп ім. XX з'їзду КПРС, механізована ланка комуністичної праці колгоспу «Україна» М. О. Артюха, городня бригада цього ж колгоспу, районне відділення «Сільгосптехніки». Бойовими помічниками парторганізацій є комсомольці, яких у селищі 550 чоловік. Об'єднані вони в 20 комсомольських організаціях.
Велику увагу приділяє селищна Рада (з 1967 року Арбузинка – селище міського типу) господарському, житловому та культурному будівництву, благоустрою. За семирічку та восьму п'ятирічку виросли чудовий двоповерховий будинок універмагу, кілька типових двоповерхових житлових будинків, гуртожиток для учнів училища механізації сільського господарства. Збудовано кілька приміщень для адміністративних установ, 88 житлових будинків площею 5,5 тис. кв. метрів, прокладено водопровід 28 км завдовжки. За розробленим планом впорядковуються майдани, парк, садиби, заасфальтовуються вулиці. Арбузинка зв'язана з населеними пунктами району і області 13 автобусними та 2 повітряними маршрутами. Готуючись гідно зустріти 100-річний ювілей В. І. Леніна, виконком селищної Ради розробив заходи щодо впорядкування території селища й охорони природи. Всі вони своєчасно виконані. В 1969 та в 1970 рр. в Арбузинці стали до ладу початкова школа № 3, дитячий садок, новий стадіон. На берегах 2 ставків впорядковано пляжі. Завершено будівництво 2 мостів через балки, прокладені тротуари по трьох вулицях завдовжки 3 км. Реконструйовано парк ім. Борців революції. Трудящі Арбузинки свято шанують пам'ять полеглих у громадянську і Велику Вітчизняну війни. Вони спорудили пам'ятники учасникам громадянської війни, які полягли в боях з ворогом, Герою Радянського Союзу І. А. Бондаренку й іншим землякам, що загинули в роки Вітчизняної війни.
Неухильно зростає купівельна спроможність населення. За роки восьмої п'ятирічки в 15 магазинах селища трудящі придбали 105 холодильників, 280 пральних машин, 510 телевізорів, 5-20 радіоприймачів, 207 мотоциклів, 320 газових плит, на 250 тис. крб. – сучасних меблів. Жителі селища забезпечені кваліфікованою медичною допомогою. Діє добре обладнана поліклініка, лікарня на 100 ліжок. У 1968 році закінчено будівництво ще одного корпусу лікарні на 125 ліжок. У ній працює 99 чоловік медичного персоналу з вищою і середньою спеціальною освітою.
В селищі дві середні з подовженим днем навчання, дві початкові, вечірня та заочна школи. В них навчається понад 1,7 тис. учнів. Міцні знання дають дітям 110 педагогів, серед яких К. В. Предоляк, К. І. Ненько, О. Г. Криничний – відмінники народної освіти УРСР. 65 дітей колгоспників, колишніх випускників арбузинських шкіл, вчаться у вузах і технікумах. У червні 1963 року в Арбузинці відкрито училище механізації сільського господарства з навчальним корпусом на 6 класів і педагогічним кабінетом. Училище підготувало і випустило 1,9 тис. механізаторів. З Арбузинки вийшло багато досвідчених спеціалістів – вчителів, агрономів, лікарів, майстрів колгоспних ланів. Тут народився 3. Т. Сердюк — радянський партійний і державний діяч.
Вечорами та у вихідні дні трудівники селища відвідують чудовий будинок культури, де проводиться найрізноманітніша культурно-масова робота. В просторому залі кінотеатру на 450 місць 5 разів на тиждень демонструються кінофільми, місцеві аматори сцени ставлять п'єси українських і російських драматургів. Перед населенням виступають також артисти Миколаєва, Одеси, Києва та інших міст України. При будинку культури працюють хоровий, музичний і танцювальний гуртки, учасниками яких є понад 220 юнаків і дівчат. Лише за 1967 —1968 рр. вони дали 160 концертів в Арбузинці і селах району. В ювілейному 1967 році було відкрито кінотеатр ім. 1-го Травня, а також музичну школу, в якій близько 80 дітей навчаються гри на баяні, акордеоні, фортепіано.
Значну роботу серед населення проводять місцеві організації ДТСААФ, спортивне товариство «Колгоспник». Тільки за один 1970 рік вони підготували ЗО шоферів, 115 мотоциклістів, проведено автопробіг по місцях бойової і трудової слави. Для фізкультурників і спортсменів споруджується цілий спортивний комплекс.
Важливе місце в піднесенні культури села посідають районні бібліотеки для дорослих та дитяча з загальним фондом 80 тис. книжок. їх послугами користуються більше тисячі трудівників і 800 учнів селища. Колгоспи мають власні бібліотеки з читальними залами. Завершено будівництво бібліотечного комплексу.
За проектом забудови селища на широких асфальтованих вулицях будуть зведені триповерхові житлові будинки з комунальними послугами, введені в дію новий готель, універсальний магазин, приміщення районної бібліотеки, 2-поверхове приміщення лікарні, впорядковується парк ім. Борців революції. Наполегливою, самовідданою працею трудящі селища перетворюють у життя накреслення дев'ятого п'ятирічного плану.