Соціально-економічний портрет Веселинівської об’єднаної територіальної громади (на 01.01.2020 р.) |
ВЕСЕЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА
ІСТОРІЯ ВЕСЕЛИНОВОГО
Веселинове – селище міського типу, розташоване на лівому березі річки Чичиклії (притока Південного Бугу), за 84 км від міста Миколаєва.
Наприкінці ХVІІІ ст. землі по берегах Чичиклії царський уряд подарував полковнику Веселинову. Село, яке виникло тут, дістало назву - Веселинове. В другій половині ХІХ ст. його перейменували на Олександрівку ( за ім’ям дочки поміщика), наприкінці ХІХ ст. відновлено стару назву. До 1833 року Веселинове входило до складу Херсонського повіту Новоросійської губернії.
Розвивалося село досить повільно. В 1859 році тут мешкало 30 кріпаків поміщика Веселинова. Вони обробляли панські землі, працювали в маєтку, будували й ремонтували шляхи й мости. Крім хліборобства, селяни займалися скотарством і виноградарством.
За реформою 1861 року веселинівські селяни одержали на ревізьку душу по 1,7 десятини землі. Викупні платежі були досить високими і нестача землі примушувала селян потрапляти в кабалу до поміщика та лихварів.
З розвитком капіталізму відбувся інтенсивний процес класового розшарування села. 1887 року у Веселиновому з 33 селянських дворів 25 залишилося без землі, у 5-ти господарствах було лише 25 десятин, зате одне заможне мало 75 десятин, а 2 господарства місцевого духовенства – 240 десятин. 1896 року в селі налічувалося 117 жителів.
Наприкінці ХІХ ст. веселинівські землі стали власністю баронеси Медем.
В 1908 році почалося будівництво залізничної колії Одеса – Бахмач, що проходила через Веселинове і з’єднувала багатий хлібний край з центральними районами Росії і Чорноморськими портами. Залізницю було введено в дію 1914 року. На її спорудженні працювали поряд із зайшлими і місцеві селяни. Умови праці були надзвичайно тяжкими.